Про нас

Черкаський міський Будинок культури імені Івана Кулика – місце, де вирують емоції, лунає музика та панує мистецька атмосфера. Творчий колектив будинку культури – це арсенал унікальних і талановитих черкасців, артистичних і креативних, харизматичних та феєричних людей сцени! Все це – невід’ємна частина повсякденної праці колективів художньої самодіяльності, клубів за інтересами. ЧМБК дає змогу плідно працювати як самодіяльним артистам старшого покоління, так і молоді та дитячим колективам.

Міський будинок культури м. Черкаси, носить ім’я відомого українського художника Івана Кулика з 1999 року.

Роки життя: 30.04.1923 р.-7.04.1995 р.

Іван Онисимович народився у бідній багатодітній сім’ї в Моринцях Черкаської області. Настільною книгою в хатах тут поряд з Біблією був „Кобзар” Т.Г.Шевченка.
Ще із самого малечку хлопець познайомився з творами геніального земляка-односельця. Полум’яне, правдиве слово Тараса глибоко запало в душу. З прочитаного виникали дивні образи, які хотілося намалювати олівцем, фарбами.

У 1941 році закінчує Моринську середню школу, і вступає до Київського педагогічного інституту. Під час Великої Вітчизняної війни його разом з іншими насильно вивезли до Німеччини на примусові роботи. Там він працював у шахтах Ельзас-Лотарінгії та містечок Форбах і Штірінген.
Після перемоги Радянського Союзу, восени 1945 року визволених бранців повернули на Батьківщину.

Іван Онисимович працює у Моринцях завідуючим і культорганізатором Будинку культури, а 1946 року вступає до Київського училища прикладного мистецтва, факультет альфреско-живописний. Після його закінчення (1948) вступає до Київського художнього інституту на декоративний факультет, та через рік переводиться на факультет живопису. Навчається в класі видатного художника України К.Д. Трохименка.
Від свого вчителя перейняв любов до села, до рідної природи. Перші роботи датовані ще початком 50-х років і присвячені рідному селу – Моринцям. Дипломною роботою була картина „Дитячі роки Т.Г.Шевченка”.

Після інституту Іван Кулик потрапляє на роботу в м. Станіслав (нині Івано-Франківськ).
У 1964 році бере участь у підготовці до Шевченківських свят, є активним помічником у створенні музею етнографії у Моринцях.

З 1965 року живе і працює в Черкасах. Тут веде громадську роботу, бере участь у краєзнавчих експедиціях, збирає етнографічний матеріал.

За роки наполегливої роботи в мистецтві Іван Кулик створив чималу галерею портретів діячів нашої культури, подвижників духу Українського народу: Т.Г. Шевченка („Т. Шевченко. Роздуми”), Г. Сковороди, І. Нечуя-Левицького, І. Козловського, В. Стуса, В. Симоненка, О. Довженка.

Головна сила Куликового пензля – українське село. «Я виходець з села, вся моя творчість – сільська тематика. Можна сказати, що я живу, коли буваю в селі і малюю українські хатки, ставки, поля, луки… Люблю малювати сільських людей, в основному похилого віку, їх обличчя, руки – це географія тяжкої праці», – зізнався митець.

У 1973 році І.Кулика звинувачують у буржуазному українському націоналізмі та виключають із Спілки художників.
Для митця настав час випробувань: його творчість ігнорували, республіканські виставки не приймали художніх робіт. Років зо два не міг взагалі взяти пензля до рук. Лише природа вилікувала художника – створення пейзажів захопило його. Кожен твір відзначається свіжою композицією, створює особливий ліричний настрій у глядача.

Івана Онисимовича поновили у Спілці художників аж у 1988 році. І майже відразу була проведена у місті Умані персональна виставка, на якій експонувалися сто дві його роботи.

Близько сорока років плідно працював в українському станковому живопису Іван Онисимович Кулик. У його творчому доробку є епічні полотна, що тяжіють своєю філософською тематикою до монументальності, а поряд з ними – портрети, побутові картини, пейзажі, натюрморти. У кожному з цих жанрів художник засвідчив свій непересічний талант.

Творча спадщина майстра налічує більше п’ятиста творів. Людина надзвичайно щедрої вдачі, Іван Кулик подарував людям 256 картин.
В 1967 році сто картин подарував рідному селу – Моринці, а згідно його заповіту п’ятдесят робіт передано в Шевченківську школу мистецтв дружиною художника Луїзою Макарівною.

Іван Онисимович – учасник багатьох Всеукраїнських та обласних художніх виставок, твори його зберігаються в приватних колекціях та музеях Німеччини, Канади, США, в багатьох музеях України.