Запрошуємо на виставу “Кайдашева сім’я” 19 липня о 17-00

Повість «Кайдашева сім’я» написана нашим земляком Іваном Нечуєм-Левицьким понад сто років тому. Але чи знайдуться і сьогодні байдужі до родинних пристрастей, що раз по раз вибухають у боротьбі за сімейне верховенство між свекрухою та невісткою? Та ще коли одна варта другої, замість сподіваного спочинку мати змушена всьому дати лад. От і гуде хата, як вулик щоденними сварками: грюкають двері, дзвенять шибки, верещать жінки, сердито покрикують старий батько, пробують не-окріплі баси неслухняні сини. І ось уже колись привітна чепурна хата клекоче як перед виверженням Везувію, і вже покрівля здіймається від того жару який щедро сиплять один одному Кайдаші за пазуху — за переварений борщ, за недостигле тісто, за неметені сіни, за поламане мотовило, биті горшки та чужі яйця. А ще коли поруч такі сусідки, як баба Параска та баба Палажка! (…І підгледять, і підбрешуть, і рознесуть…).

І вже витікає гаряча лава сімейного розбрату на вулицю, і немає спокою ні сусідам, ні громаді, ні батюшці, бо вже ділять і город, і хату, і навпіл стару грушу, і худобу, і котів… І ось вже йдуть сім’я на сім’ю, рід на рід, куток на куток, Кайдаші на Балашів, Балаші на Довбишів; з рогачами, кочергами, ві­никами, праниками, граблями й горшками… І вже шматують коси, тріщать по­тилиці, вибили око матері… Зупинилися… Оглянулись. А життя пройшло і долі катма.

Ой ви слуги молодії

Беріть коні воронії,

Доганяйте, повертайте

Літа молодії.

— Не вернемось, кажуть,    не вернемось… забули й до кого… Отак-то!

Живуть і тепер у нашім краї нащадки Кайдашів, шанують свого земляка-письменника, твори якого ввійшли в світову класику, щиро посміються над необачністю своїх прадідів — Ми не такі! А чи й справді не такі? А як у вас, люди добрі?